Національний музей історії України
Материал из Переклад 3000.
Наталя Книш, бюро перекладів Advanced International Translations
Адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 2
тел.: 8-044 278-65-45.
Час роботи: 10:00 — 17:30 (каса працює до 16:45)
Вихідний день: середа
Вхідний квиток:
для дорослих — 12 грн.
для учнів, студентів, пенсіонерів — 6 грн.
Екскурсійне обслуговування (45 хв.):
для дорослих — 36 грн.
для учнів, студентів, пенсіонерів — 18 грн.
Національний музей історії України започатковано у 1899 р. експозицією археологічної виставки в Міському музеї старовини та мистецтв. Офіційне відкриття музею припадає на 1904 рік. З того часу музей неодноразово змінював місце свого розташування, поки нарешті у 1944 році не оселився у приміщенні художньої школи. У жовтні 1991 р. йому надано статус національного музею.
Експозиції музею розповідають про історію України від глибокої давнини до наших днів. У його фондах — понад 600 тисяч пам’яток історії та культури. Це матеріали Мезинської та Кирилівської стоянок давньокам’яного віку, трипільської культури, скіфських племен, ранніх слов’ян. В музеї зберігаються колекції холодної та вогнепальної зброї, етнографії, нумізматики, боністики та фалеристики, унікальні видання книг, вироби із скла, фарфору, вироби декоративно-ужиткового мистецтва, рукописи та стародруки. Колекція живопису, графіки та скульптури нараховує понад 10 тис. експонатів.
Є в музеї експозиції, які розповідають про нещодавні події з історії держави. Це, наприклад, стенд про помаранчеву революцію. Музейні працівники також підготували експозицію, яка розповідає про «радянську епоху» без ідеологічних штампів.
До складу Національного музею історії України входить Музей історичних коштовностей України, експонати якого датуються VI ст. до н. е. — XX ст. н. е. Серед них — всесвітньо відома колекція скіфського золота та колекція єврейського культового срібла XVIII—XX ст.
Саме приміщення музею розташоване на Старокиївській горі у археологічному заповіднику: тут місто існувало ще до часів князя Володимира. До Х століття місто огороджували вали, контур яких позначено на території заповідника.
Праворуч від входу до музею у невеликому заглибленні відтворена овальний майданчик з 4 виступами по сторонам світу. Археолог В. Хвойка, який знайшов її під час розкопок у 1907—1908 рр., визначив знахідку як залишок язичницького капища, де давні слов’яни приносили жертви ідолам. На такий висновок вченого наштовхнули знайдені кістки та черепи тварин, прошарки вугілля та попелу. До язичницького часу відносяться і «кам’яні баби», розставлені вздовж фасаду музею. Але це не київські ідоли, а музейні експонати, доставлені сюди з курганів південноукраїнських степів.
